Вы находитесь: » » Правоохранительная система Украины - кадровая кузница криминала
23-05-2012, 12:45, просмотров: 1505, Раздел: Публикации    
Правоохранительная система Украины - кадровая кузница криминалаУкраинская правоохранительная система давно поставляет кадры для преступного мира. Коррупция среди милиционеров достигла немыслимых высот. На место уволенных «оборотней в погонах» приходят новые люди, приходят, чтобы вновь потом освободить место для других…
Во многом на это влияет сама система власти, способствующая, несмотря на заявления чиновников про неустанную борьбу с коррупцией, отмазывающая «своих и нужных» людей. А ради чего тогда работать милиционеру, ради каких идеалов, целей, смыслов в жизни, когда он видит, что вокруг все повязано и, по большому счету, можно обогатиться будучи при погонах
.

В Украине постоянно борются с коррупцией - заявляют чиновники. В качестве иллюстрации приводят статистику: только СБУ в 2010 -2011 гг. раскрыла более 600 преступлений, совершенных милиционерами.
Еще больше выявили органы прокуратуры. Но если честно, не все случаи попадают в статистику и отчеты. Немало фактов просто умалчивают, отмазывают, как это имеет место в Харькове…

ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО РАЙВІДДІЛУ

Незаконне затримання для українських правоохоронних органів «хвороба» доволі поширена. Щоправда, лікувати її ніхто не поспішає. Відомі випадки, коли офіцерів МВС за такі дії звільняли від відповідальності, а кримінальні справи проти них закривали. Приміром, постановою Шевченківського районного суду Львова звільнено від кримінальної відповідальності підполковника Володимира Кирпача.
На час подій, що розглядалися судом, він працював на посаді помічника начальника Личаківського райвідділу. Міліціонера обвинувачували в тому, що він незаконно направив до кімнати затриманих працівників одного з господарських товариств. Охоронця і начальника служби безпеки фірми без правових підстав утримували за ґратами 13 годин. Відповідно до висновку комплексної судово-медичної експертизи, один із затриманих потребував госпіталізації, однак міліціонер у цьому відмовив.

Кирпач своєї вини не визнав, мовляв, виконував вказівки начальника райвідділу. А суддя Василь Кавацюк у постанові послався на ст. 48 Кримінального кодексу. Згідно з цією статтею, особу, яка вперше вчинила злочин середньої тяжкості, можна звільнити від кримінальної відповідальності.
Але лише в тому разі, якщо буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обставин обвинувачений уже не є суспільно небезпечним. Інкримінований підполковникові Кирпачу злочин належить до категорії середньої тяжкості. На час суду обвинувачений пішов на пенсію за вислугою років, тож обставини змінилися – Кирпач втратив можливістьбезпідставно кидати людей за ґрати, а відтак припинив бути суспільно небезпечним
.

ЗМОВА ЗАМОВЧУВАННЯ

Міліція не завжди реєструє повідомлення про злочин. Так, Сергій Кончук, екс-перший заступник начальника Кам’янка-Бузького РВ ГУМВС України у Львівській області, обвинувачувався в його укритті. Досудовим слідством встановлено, що правоохоронець, знаючи про крадіжку 90 тис. грн, не забезпечив термінової реєстрації повідомлення про її скоєння та перевірки самого факту, що відповідно дало зловмисникові змогу ухилитися від відповідальності.
Та позиція Червоноградського міського суду відрізнялася від версії обвинувачення. На відміну від слідства, суддя Степан Мелешко не побачив у діях міліціонера зловживання владою та перекваліфікував дії підсудного на службову недбалість. Тобто з ч. 3 ст. 364 ККУ (передбачено 5–12 років ув’язнення) на ч. 1 ст. 367 ККУ (штраф, виправні роботи, обмеження волі). Різницю відчуваєте? У результаті Кончука покарано штрафом у 5 тис. грн та звільнено від його сплати через амністію.
Якщо у вас викрадуть авто, можете зіштовхнутися не лише з укриттям злочину, а й із пропозицією правоохоронців сплатити кілька тисяч зелених за повернення машини. Однак автівки можна й не дочекатися. Так сталося в історії із одним майором карного розшуку Жидачівського райвідділу. Як встановлено у Стрийському міськрайонному суді, міліціонер не вжив заходів щодо реєстрації повідомлення про викрадення автомобіля (сприяв в укритті злочину, ч. 3 ст. 364 ККУ) й отримав від потерпілих $3,5 тис. як плату за повернення «Мерседеса».
А заволодівши грішми шляхом обману та зловживання довірою, вчинив шахрайство у великих розмірах (ч. 3 ст. 190 ККУ), адже автівки жертва не дочекалася. Суддя Василь Бораковський виніс вирок – 1 рік і 9 місяців позбавлення волі. Хоча за такі злочини передбачено покарання від 3 до 12 років у виправній колонії.

НЕБЕЗПЕКА НА ДОРОГАХ

Хабарництво в Державтоінспекції давно стало притчею во язицех. Отримавши гроші, міліціонери не притягують до адміністративної відповідальності за вчинення порушень правил дорожнього руху. Дати хабара можна й офісною технікою, як то було в історії Ростислава Гаркатина, начальника Перемишлянського відділу ДАІ. Правоохоронець одержав від автомобіліста-порушника багатофункціональний копір «Самсунг».
Слідство обвинувачувало Гаркатина у вимаганні й отриманні хабара. За такий злочин закон передбачає 5–10 років ув’язнення. Та суддя Галицького районного суду Марія Олексієнко вимагання не помітила, мовляв, водій сам запропонував відкупного. Тому Ростислава замість зони засудили до сплати штрафу. Що цікаво, із таким покаранням погодилися й судді Вищого спеціалізованого суду Микола Лагнюк, Анатолій Суржок та Станіслав Кравченко.
Подекуди в ДАІ штучно збільшують показники, щоб створити видимість успіхів у роботі. А чого боятися – за таке в нас судді виправдовують. Наприклад, із легкої руки Ігоря Галапаца, Юрія Приколоти та Ірини Партики – слуг Феміди з Апеляційного суду Львівської області – залишено без змін виправдувальний вирок одному дуже винахідливому інспекторові.

Як встановлено слідством, працівник ДАІ, взявши з бази даних
інформацію про власників авто, умисно склав дев’ять недостовірних протоколів про вчинення водіями порушень правил дорожнього руху. Однак судді вирішили, що він не зловживав владою та службовим становищем. «У матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які докази того, що в результаті вчиненого… було підірвано авторитет та престиж органів влади; не здобуто доказів того, що внаслідок підроблення… заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам», – зазначили судді у своєму вердикті
.

ГОЛОВНЕ, ЩОБ СУДДЯ БУВ «ПРАВИЛЬНИЙ»

Історії, наведені вище, не висмикнуті із загальної картини. Навпаки, ілюструють тенденцію в призначенні суддями умовних покарань. Перелік можна продовжувати безкінечно.
Володимир Мусієвський із Пустомитівського районного суду звільняє з випробувальним терміном дільничного міліціонера Олександра Рубцова. Згідно з вироком, останнього визнано винним у вимаганні та отриманні хабара за уникнення встановлення адміннагляду раніше судимому чоловікові.

Ігор Пташинський, суддя Самбірського міськрайонного суду, засудив до умовного покарання слідчого, який одержав $5 тис. за вирішення питання щодо закриття кримінальної справи. У діях працівника МВС було встановлено зловживання владою та службовим становищем, але факт хабарництва перекваліфіковано як шахрайство. Адже міліціонер узяв гроші за залагодження справи, що перебувала на розгляді в іншого слідчого.

Перекваліфікація суддями злочинів на менш тяжкий є доволі поширеним явищем. Особливо якщо йдеться про хабарництво. Часто обвинувачені в цьому правоохоронці у судах стають… шахраями. Бо якщо міліціонер бере гроші за прийняття рішення у справі, яку розглядає сам, – це хабарництво. Коли юридично все залежить від іншого міліціонера, то це трактують як шахрайство. У першому випадку слідчому світитиме від 5 до 12 років за ґратами.

Та якщо його судитимуть за ч. 1 ст. 190 ККУ (шахрайство), може бути призначено значно менше покарання: штраф, виправні роботи чи обмеження волі. Тому правоохоронець Василенко братиме гроші за справи Петрова і навпаки. Такі схеми дають їм змогу убезпечити себе у разі викриття від серйозного обвинувачення та тривалого ув’язнення. А суддям відповідно перекваліфіковувати злочин на менш тяжкий.
Як приклад – суддя Сихівського районного суду Сергій Борейко звільняє з випробувальним терміном борця з економічною злочинністю Василя Пришляка. Якось до міліції звернулися працівники одного з банків із заявою про подання львів’янином, який хотів отримати кредит, фіктивної довідки про доходи. Знаючи про цю заяву, Пришляк вимагав у підозрюваного грошову винагороду за те, що не допустить порушення кримінальної справи. Феміда, як і в решті випадків, встановила, що міліціонер не хабарник, а шахрай, бо до провадження зазначеної справи стосунку не мав
.

Призначення судами міліціонерам випробувальних термінів та умовних покарань неодмінно позначається на стані боротьби з корупцією у правоохоронних органах. На місце звільнених «перевертнів у погонах» приходять нові. А побиття, хабарництво, незаконні затримання та «дахування» і далі процвітають.

Тарас Зозулінський, «Український тиждень» - http://tyzhden.ua/
Добавил: admin
Похожие публикации:
Оставлено комментариев: 0
Информация
Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 180 дней со дня публикации.


© 2010-2018 Народная Правда. Все права защищены.
При любом использовании материалов сайта гиперссылка на narodnapravda.org обязательна.