Вы находитесь: » » КРИМ: ПЕРШИЙ ТАЙМ ,ВЖЕ НА ЖАЛЬ, МИ ПРОГРАЛИ
1-03-2014, 15:39, просмотров: 1586, Раздел: Новости    
Події у Криму спричинили (станом на перше березня 2014 р.) повний розпач та розумовий параліч серед очільників нової влади. Лунають лише емоційні вигуки від «Нічого страшного не сталося, Крим відділятися не збирається» – Перший віце-спікер Шуфрич до «Росія почала аннексію» – український голова Турчинов. У цьому хаотичному вереску якось загубилася досить обґрунтована оцінка Геннадія Москаля: Ми вже майже отримали в Криму своє «Придністров’я».
Так, отримали. І тому усю подальшу політику слід будувати з огляду на обставини, пов’язані з цим фактом. А вони такі.


Російський чинник. Путін, що забезпечив собі президентство до 2030 р. розуміє, що сумнозвісні Харківські угоди стосовно російської військової присутності у Криму до 2042 р. будуть денонсовані вже цього року. Отже, єдиний варіант – виведення півострова з-під влади (юрисдикції, впливу тощо – тут важлива не форма, а зміст) Києва. Зрозуміло, що масштабна військова агресія викличе світовий резонанс. Тому обрано тактику стимулювання місцевої ініціативи щодо перетворення Крима на суб’єкт державотворення. Це вже реалізується у вигляді звернення самопроголошеного уряду Криму до Росії. Що далі?
Найбажаніші для Путіна сценарії – Південноосетинський та Абхазський – загрожують масовим кровопролиттям. Придністровський – більш мирний, ускладнюється через повну ресурсну залежність Криму від України. Окрім того існує потужний чинник антиросійської кримськотатарської спільноти. З огляду на це у найближчій перспективі слід очікувати поступового та непомітного перекидання до Криму російського спецназу та утворення збройних формувань з українських військовослужбовців, перепідпорядкованих Аксьонову (патріотів, завдяки яким, Янукович, за його словами, легко покинув Україну). Можливою є також участь у цих подіях головорізів Кадирова. Усе це має нейтралізувати активність Кримських татар. А для легітимізації процесів – у пожежному порядку, можливо, уже у березні, буде проведений відповідний референдум (з передбачуваним антиукраїнським результатом близько 80 %).
Внутрішні чинники. Уся політика української влади у Криму мала своїм результатом зубожіння основної маси кримського населення, закриття підприємств, втрату робочих місць, корупційний перерозподіл землі. То ж претензії кримчан до України досить логічні – період незалежності співпав для них з економічним погіршенням. А українська влада стала асоціюватися з корупцією. Водночас російські відпочивальники разом з грошима несли до Криму інформацію про вищі життєві стандарти у Росії.

Аналогічний вплив здійснюють також російські військові пенсіонери, які цілеспрямовано повертаються з місць служби, аби осісти у Криму. У таких умовах населенню важко усвідомити той факт, що економіка Криму є дотаційною з українського держбюджету – на 66% відсотків, а забезпечує себе лише на 34 %. Значно простіше звинувачувати у негараздах український чинник взагалі. Окрему роль зіграла військова політика останніх років, коли українська армія та інші силові структури у Криму комплектувалася в перш за все проросійським командним складом. Звідси й «патріотизм» офіцерів, що «не дали скривдити» маріонетку-Януковича.
Безпомічність нової влади. Ескалації напруження у Криму сприяла бездіяльність нової влади. Наприклад, за визнанням горе-міністра Внутрішніх Справ Авакова, який разом з головою СБУ невідомо що робили у Криму 24 лютого, навіть Януковича ніхто не збирався затримувати. Бо, «не хотіли спровокувати конфлікт»! http://www.unian.net/politics/890229-avakov-obyyasnil-pochemu-v-kryimu-ne-zaderjali-yanukovicha.html . Слід наголосити, що саме така злочинна бездіяльність українських силовиків фактично розв’язала руки усім антиукраїнським силам, що складаються з людей яскраво жилінсько-тітушківського типу, та поважають лише силу. А тому єдиним стримуючим чинником для сепаратистів Криму сьогодні стала не влада, не міліція, які у Криму вже здебільшого не є українськими а саме кримсько-татарська спільнота…
Насправді ж слід було «грати на випередження». Не відпускати Януковича. Можливо, встановлювати у Криму надзвичайний стан у зв’язку з порушенням Росією порядку базування збройних сил та покликати на захист міжнародні миротворчі сили. Сьогодні ініціативу ганебно втрачено
.

Ситуація у Криму розгортається за найгіршим для України сценарієм. Усе виглядає так, начебто кримчани діють за власною ініціативою. Російська агресія виглядає прихованою, неочевидною. Аби довести факт цієї агресії, слід надіслати до Крима якусь повноважну оперативно-слідчу групу, діяти рішуче. Але наразі у владі маємо лише деморалізованих дилетантів з корупційним минулим і не маємо органу, який був би здатен це зробити. А без доведеного факту агресії військова допомога Україні виглядає малоймовірною. Малоймовірним є навіть введення миротворчого контингенту ООН. Можливі лише заяви, про «стурбованість» заклики до миру, дотримання міжнародних угод тощо. Отже, найімовірніше, за місяць-два загін самопроголошених країн поповнить Незалежна Республіку Крим. Визнають її, можливо, лише Абхазія та Придністров’я. Але Росія не забариться скористатися цим чинником для розширення у Криму своєї військової присутності. Водночас на Україну буде чинитися економічний тиск з боку усього Митного Союзу з метою дестабілізації ситуації. Принаймні, вибори Президента України 25 травня 2014 на території Криму стають під велику загрозу. Більше того, є ризик, що саме у цю дату вони в Україні взагалі не відбудуться.
Далі більше. Розгойдування ситуації ризикує дедалі набирати амплітуди у вигляді серії мітингів з російськими прапорами, що почалися Сходом України 1 березня, можливо, нових «з’їздів депутатів усіх рівнів» тощо. Це супроводжуватиметься посиленням політичного впливу місцевих керівників, які здебільшого поділяють ідею федералізації України з подальшим її розпадом. А саме того прагне наш північний сусід.

Якщо скористатися медичною аналогією, то Україна по лікування звернулася не до кваліфікованих фахівців високої моралі, а до аморальних шарлатанів, які спричинили загострення хвороби – аж до смертельної небезпеки.
Ситуація в Україні є латентно, тобто, приховано небезпечною. Це набагато гірше, ніж явна небезпека, що дає надію на допомогу цивілізованої світової спільноти. Тому новій владі, якщо вона сподівається на успіх, слід перш за все позбутися «троянських коней» у своїх лавах. І зробити це слід негайно. Це дасть народу надію на владу, а владі – довіру до цієї влади. А далі діяти зважено, мудро та рішуче з урахуванням думки народу. Який є мудрішим за будь-яких політиків.


Ернст Ерве
Добавил: admin
Похожие публикации:
Оставлено комментариев: 0
Информация
Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 180 дней со дня публикации.


© 2010-2021 Народная Правда. Все права защищены.
При любом использовании материалов сайта гиперссылка на narodnapravda.org обязательна.